Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60)

Le Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L/60) a été produit après qu'Hitler ait insisté sur l'utilisation d'un canon plus long dans le Panzer III. Bien qu'il ait émis cette commande après la chute de la France, la production initiale de l'Ausf J utilisait le 5 cm KwK L/42 introduit sur les modèles antérieurs du Panzer III. Hitler aurait vu ces Panzer III à canon court lors d'un défilé et aurait insisté pour utiliser le canon plus long.

Mis à part le changement de canon, les deux versions de l'Ausf J étaient identiques. Les obus plus gros tirés par le L/60 signifiaient que le nombre transporté est passé de 99 à 84. Un certain nombre de machines plus anciennes ont été converties pour transporter le nouveau canon.

L'Ausf J (5 cm KwK39 L/60) s'est bien comporté contre les chars britanniques et américains en Afrique du Nord, mais a eu moins de succès contre les T-34 et KV-1 soviétiques, qui portaient un canon de 7,62 mm. Même le canon long de 5 cm devenait inefficace contre un blindage ennemi plus épais, mais malgré les efforts pour monter un canon de 7,5 cm sur le Panzer III, deux autres versions (l'Ausf L et l'Ausf M) seraient produites avec le canon long de 5 cm.

Noms
Panzerkampfwagen III Ausf J
Sd Kfz 141/1
8 Série Zugführerwagen/ 8 Série ZW

Statistiques
Nombre produit : 1 067
Date de production : décembre 1941-juillet 1942
Longueur : 6,28 m/20 pieds 7 pouces
Largeur de coque : 2,95 m/9 pi 8 po
Hauteur : 2,50 m/8 pi 2 po
Équipage : 5 (commandant, tireur, chargeur, conducteur, opérateur radio)
Poids : 21,5 tonnes
Moteur : Maybach HL120TRM
Vitesse maximale : 40 km/h/24 mph
Portée maximale : 155 km/96 milles
Armement : Un KwK39 L/60 de 5 cm, plus un MG 34 de 7.92 mm en tourelle et un devant la superstructure

Armure

Armure

Devant

Côté

Arrière

Haut/Bas

Tourelle

30 mm/ 1,2 pouces

30 mm/ 1,2 pouces

30 mm/ 1,2 pouces

10mm/ 0.4in

Superstructure

50 mm/ 2 po

30 mm/ 1,2 pouces

50 mm/ 2 po

17mm/0.66in

coque

50 mm/ 2 po

30 mm/ 1,2 pouces

50 mm/ 2 po

16mm/0.62in

Manteau de pistolet

50 mm/ 2 po

Marquer cette page: Délicieux Facebook Trébucher


Panzer III

Panzer III est le nom commun d'un char moyen développé dans les années 1930 par l'Allemagne et largement utilisé pendant la Seconde Guerre mondiale. La désignation officielle allemande était Panzerkampfwagen III (abrégé PzKpfw III) se traduisant par "véhicule de combat blindé". Il était destiné à combattre d'autres véhicules de combat blindés et à servir aux côtés de l'infanterie soutenant le Panzer IV. Cependant, alors que les Allemands faisaient face au redoutable T-34, des canons antichars plus puissants étaient nécessaires. Comme le Panzer IV avait un anneau de tourelle plus gros, le rôle était inversé. Le Panzer IV est monté sur un canon long de 7,5 cm KwK 40 et engagé dans des batailles de char à char. Panzer III est devenu obsolète dans ce rôle et dans la plupart des cas a été supplanté par le Panzer IV. A partir de 1942, la dernière version du Panzer III montait 7,5 cm KwK 37 L/24, mieux adaptée au soutien d'infanterie. La production de Panzer III a pris fin en 1943. Cependant, le châssis performant de Panzer III a fourni des coques pour StuG III jusqu'à la fin de la guerre.


Essais d'Eerste

Les tests ont rencontré les prototypes et le modèle de Daimler-Benz geselecteerd voor verdere ontwikkeling. De eerste drie productieversies, de PzKpfw III Ausf A, PzKpfw III Ausf B fr PzKpfw III Ausf C, werden slechts à kleine aantallen gebouwd. Ze verschilden hoofdzakelijk in hun wielophanging. En septembre 1939, werd het voertuig formeel in gebruik genomen en kwam de massaproductie op gang

De PzKpfw III werd voor het eerst ingezet tijdens de invasie van Polen. Het volgende modèle était de PzKpfw III Ausf D rencontré Dikkere bepantsering et een verbeterde koepel.

En 1939, werd begonnen met de ontwikkeling van een versie rencontré 50 mm kanon. Deze versie avait een sterkere motor en slechts zes loopwielen. De nieuwe versie werd in 1940 in gebruik genomen onder de aanduiding PzKpfw III Ausf F. De volgende versie était de PzKpfw III Ausf G rencontré een nog sterkere moteur. Er werd ook een diepwaadversie ontwikkeld, die met succes werd ingezet tijdens de invasie van de USSR en 1941. De PzKpfw III Ausf H had bredere rupsbanden en was open aantal punten ingrijpend verbeterd.

Het 50-mm L/42 kanon était sur le char de Russische T-34 het hoofd te bieden, en daarom werd het KwK 39 L/90 kanon avec langere loop geïnstalleerd. Dit kanon avait een hogere mondingssnelheid. Voertuigen met dit kanon kregen de aanduiding PzKpfw III Ausf J. Veel vroege versies werden plus tard alsnog uitgerust a rencontré het 50-mm kanon. Begin 1942 était de 37 mm versie nagenoeg uit de frontlinie verdwenen.

Het volgende modèle était de PzKpfw III Ausf L, die zwaarder bepantserd was en iets meer dan 22 tonnes woog. Dat était bijna de helft meer dan het gewicht van het oorspronkelijke prototype.

De PzKpfw III Ausf M fr PzKpfw III Ausf N Waren uitgerust rencontré het 75-mm L/24 kanon, dat ook a été geïnstalleerd in de Panzerkampfwagen IV. Voor dit kanon waren 64 granaten aan boord. De productie van de PzKpfw III werd en 1943 gestaakt. Het chassis werd nadien nog gebruikt voor verschillende aanvalskanonnen en gemotoriseerde houwitsers.


Armure

Emplacement Épaisseur Angle
Avant de coque 30 mm 21°
Côtés de coque 30 mm
Coque arrière 21 mm 10°
Haut de coque 16 mm 90°
Avant de superstructure 30 mm
Côtés de la superstructure 30 mm
Superstructure arrière 21 mm 29°
Haut de la superstructure 17 mm 90° à 77°
Avant de tourelle 30 mm 15°
Côtés de tourelle 30 mm 25°
Tourelle arrière 30 mm 21° à 0°
Haut de la tourelle 12 mm 90° à 83°
Manteau de pistolet 30 mm tour

Daftar isi

Asal-muasal Sunting

Pada awal 1934, sesuai dari spesifikasi Heinz Guderian, Departemen Persenjataan Angkatan Darat Wehrmacht menggambar cetak biru untuk tank medium Dengan Berat 24.000 kg maksimal dan kecepatan 35 Km/jam. Yang mana bertujuan untuk menjadi tank pokok Angkatan Darat Jerman pada waktu itu dan untuk mendukung Taktik Perang Kilat yang tengah di gagas.

Pada waktu itu Tank in akan di gunakan dengan dua cara. Pertama adalah, dengan cara biasa yaitu pertempuran tank standar yang melibatkan tank dengan tank menembakkan masing-masing senjatanya. Cara kedua untuk menghancurkan unité antichar dan untuk menggilas infanteri. Tank ini juga di kembangkan menjadi Assault Gun seperti Sturmgeschütz III bahkan dikembangkan menjadi tank kelas menengah generasi ke-4 Panzer IV.

Pasca Invasi Polandia tank ini banyak di perjual-belikan di lingkup Blok Poros karena ketenaran tank in melawan tank-tank sekutu yang kewalahan di Front Barat. Seperti Angkatan Darat Kekaisaran Jepang membelinya untuk melakukan rekayasa balik. Beberapa negara boneka Jerman juga memilikinya seperti Negara Independen Kroasia yang langsung diberi secara cuma-cuma oleh Wehrmacht untuk mempertahankan Front Timur.

Lapis Baja Sunting

Panzer III versi Awal Ausf. Un hinga C memiliki baja dengan ketebalan 15 mm di depan dan samping kecuali di belakang yang di belakang hanya kurang lebih 10 mm. Dirasa tidak cukup, lapisan bajanya ditingkatkan menjadi 30 mm di semua sisi pada modèle Ausf. D, E, F, dan G, kecuali pada versi H dimana ada tambahan pelat setebal 30 mm di bagian depan dan belakang. Ausf. J memiliki pelat baja utuh setebal 50 mm di depan dan belakang, sedangkan pada Ausf. J¹, L, dan M ditambah lagi dengan pelat setebal 20 mm di bagian depan. Puncak ketebalan lapis baja Panzer III adalah saat di pasangkan pelindung ekstra atau Schürzen dalam bahasa Jerman tetapi mempengaruhi fleksibelitas tank ini yang terkenal lincah di berbagai medan. Selain kebutuhan perang juga dengan medan terkadang di sesuaikan, seperti di Afrika Utara pasukan Jendral Rommel yang rata-rata berperisai tipis karena cuaca yang panas di Afrika.

Persenjataan Sunting

Panzer III versi Ausf. A hingga F awal dilengkapi dengan sebuah meriam 3,7 cm KwK 36 L/45 yang terbukti cukup mumpuni pada perang pada tahun 1939-1940. Tetapi versi Ausf. F hingga J dilengkapi dengan 5 cm KwK 38 L/42 untuk meningkatkan performanya dan Ausf. J¹ hingga M diberi 5 cm KwK 39 L/60 yang lebih panjang untuk menjawab munculnya tank musuh yang lebih kuat dan juga dilengkapi oleh 2 senjata mesin MG34 kaliber 7,92 mm.

Front Barat, Utara, dan Timur (Pologne) Sunting

Karier Panzer III di mulai saat Invasi Polandia dijalankan pada 1er septembre 1939 tank ini dipindahkan ke timur tepat setelah Aneksasi Cekoslowakia untuk rencana ini. Selanjutnya divisi-divisi tank Wehrmacht maupun Waffen-SS di perintahkan untuk merebut Warsawa secepatnya dan sesegera mungkin. dalam berbagai pertempuran yang pecah di Polandia cukup banyak memakan banyak tank ini bukan karena Tank Polandia tetapi karena ranjau dan senjata antichar Polandia. Bagaimanapun kekalahan telak memaksa Polandia menanda tangani surat menyerah tanpa syarat.

Setelah Polandia Panzer III menuju ke utara Jerman yaitu Danemark, dan Norwegia untuk mencegah Inggris menginvasi Norwegia karena letaknya yang dekat dengan wilayah Jerman. Di Front Utara ini Panzer III malah tak terkalahkan karena negara-negara Negeri Skandinavia hanya Suède yang pada waktu itu dapat membuat Tank. Meskipun Danemark dan Norwegia memiliki Tank tetapi tak digunakan sebagaimana Jerman menggunakannya.

Pasca kampanye di utara Jerman yang kesal karena armada konvoi suplai perbekalan Jerman yang terus menerus di serang oleh Inggris, dan Prancis yang menyerang Rheinland dengan Peluru-Peluru Karena taktik yang dipakai pada Perang Dunia ke-1 gagal maka salah satu Jendral Jerman von Manstein membuat rencana baru dengan menyerang negara-negara rendah di Eropa Barat Seperti Kerajaan Belanda, Kerajaan Belgia, Luxembourg, baru menyerwat Pranciara di Front barat ini Panzer III ini mulai mendapat lawan sepadan yaitu dengan Tank Cruiser dan tank-tank Prancis dengan perisai tebal dan senjata berat tapi cara pemakaian tank yang berbeda dengan Wehrmacht, Angkatan Darat Prancis tidlatisi bankhaggus tanki infanti tanki yang mana tiap divisi hanya dilengkapi 1 atau 3 buah tank saja. Pada akhir bulan Juni Prancis di permalukan jerman dengan cara menandatangani perjanjian menyerah di gerbong kereta yang sama saat menyerahnya jerman pada tahun 1918.

Setelah Selesai Pertempuran Prancis Kerajaan Italia, Kekaisaran Jepang, Kerajaan Hungaria, Kerajaan Roumanie, Kerajaan Bulgarie menandatangani Pakta Tripartit yaitu pakta perjanjian Aliansi Militer antara 3 negara Maire yaitu Nazi Jerman, Kegarakaran Jepangal Jepang, Jakisaaran Jepanga men.

Perang Yougoslavie Pertama (automne Marita/Kampanye Balkan) Sunting

Setelah Pakta Tripartit Kerajaan Italia Meng-Aneksasi Kerajaan Albanie dan berperang dengan Yunani tetapi Italia mengalami kekalahan besar di situ oleh karena itu Italia meminta bantuan Jerman untuk membantu awalnya Jerman in unjauk mengajak car member in unjaugen Yugojak ingin mempertahankan kedamaian maka dirinya berkata tidak dari situ Kerajaan Yougoslavie dan Yunani Resmi masuk menjadi Aliansi Inggeris. Perang pecah tapi Jerman hanya menderita kekurangan Panzer III yang sedikit karena yougoslave belum bisa memproduksi tank.

Perang Di Afrika Utara Sunting

Masuknya Kerajaan Italia dalam perang sama nasib nya dengan Jerman baru mulai peperangan langsung meminta bantuan ke Jerman. maka dari itu karena Jerman adalah kawan yang baik di tolonglah Kerajaan Italia dengan mengirim Divisi Deutsche Afrikakorps di bawah naungan komando Erwin Rommel. Panzer III dalam pertempuran di Afrika ini di modifikasi berdasarkan iklim tropis yang mana mengurangi ketebalan lapis baja dari 45 mm paling tebal menjadi 10 mm agar tidak panas alhasil Panzer III kurang di minati di Front tropis.

Perang di Timur dan Akhir Perang Sunting

Setelah Kerajaan Yougoslavie dan Yunani jatuh ketangan Adolf Hitler, dirinya hampir meraih mimpinya untuk membentuk Kekaisaran Jerman Raya tetapi Hitler belum mencangkup teritori rencana awal untuk mencangkup negara-negara di Barat dwilayah. Maka Dari itu Hitler telah menyuruh Jenderal-Jenderalnya untuk merancang strategi Blitzkrieg kearah timur dengan sandi Barbarossa diambil dari nama Raja Kerajaan Romawi Suci dan disahkan oleh a chanté "Fuhrer" tepat setelah Prancis jatuh. Oleh karena itu Jerman Nazi melancarkan Operasi Barbarossa pada pertengahan juin 1941, sebelum berjalannya Barbarossa seluruh tank yang ada di barat dan setengah pasukan Wehrmacht dipindahkan secara bertahap dan menyisahkan sedikit saja di barat untuk mambahris behrmacht in. Panzer III segera di tingkatkan kemampuannya dengan ditambah pelindung ekstra serta banyak dari Panzer III yang sudah masuk Catégorie "usang" di ubah menjadi versi Assault dan Senjata Anti-Pesawat Terbang.

Pada hari yang telah di tentukan Jerman melanggar Pakta Non-Agresi Soviet-Jerman yang telah ditandatangani oleh kedua pihak baik Jerman maupun soviétique.


Mục lục

Vào ngày 1/11/1934, Heinz Guderian ng đầu lực lượng quân i Đức dự định thành lập một dự án phát triển tăng hạng trung mới thoả mãn những yêng tt 24 kg km/h. Nó được thiết kế nhằm bổ chanté thêm cho lực lượng thiết giáp Đức bấy giờ.

Tất cả các hãng sản xuất thiết giáp nổi tiếng nhất nước Đức như Daimler-Benz, Krupp, MAN, và Rheinmetall đều được chỉ thị sản xuất các mẫu mã. Việc thử nghiệm và xem xét các bản thiết kế của các tập đoàn được thực hiện vào năm 1936-1937. Cuối cùng bản thiết kế của tập đoàn Daimler-Benz được chọn làm mẫu chính để sản xuất. Panzer III Ausf. A (mẫu đầu tiên) được đưa vào sản xuất chính thức vào tháng 5/1937, mười chiếc được sản xuất (trong đó có hai chiếc không được lắp ráp vũ khí). Việc sản xuất phiên bản Panzer III Ausf. F mais u vào năm 1939.

Vào giữa năm 1937-1940, tập đoàn Krupp và Daimler-Benz mais đầu việc nghiên cứu và chuyển đổi bộ phận nhằm chuẩn bị cho quá trình thiết kế Panzer IV.

Sau khi sản xuất được một vài mẫu, vấn thay thế bộ phận treo hiện tại bằng mt hệ thống khác hoàn chỉnh hơn được đặt ra. Một vài hệ thống treo đã được lắp ráp thử nghiệm trên Panzer III Ausf. A và Ausf. D. Daimler-Benz chọn thanh xoắn chuyển ng lực làm par phận treo cho dòng Panzer III. Trong thời điểm này, Panzer III và KV là hai loại tăng duy nhất sử dụng hệ thống treo này.

Khi được xuất xưởng, với những tính tính năng đặc biệt như:kíp lái 3 người-hỗ trợ một cách tốt nhất trong việc phòng thủ, liên lạc v cũng nhkhíng iềin liên lạc cũng nhấhíng cơ có sức vận ng mạnh và nhanh hơn, Panzer III đã từng một thời làm mưa làm gió trên chiến trường, nhưng đến khi hai dòng tăng chủ lực của T-34 Liên X xung trận thì Panzer III đã tỏ ra yếu thế hơn. Chính vì thế, dự án nâng cấp Panzer III do Daimler-Benz thành lập nhằm thay pháo chính của Panzer III lên pháo có cỡ nòng 50 mm, tăng cường lớp vỏ giáp phần trước v. Sau khi dự án hoàn thành, Panzer III đã trở nên ngang bằng với các phiên bản đầu của T-34 trong một số tiêu chí, buộc người Liên Xô phải nghiên cu và lâạp.

Vào năm 1942, phiên bản cuối cùng của Panzer III là Ausf. N c hoàn thành. Ausf-N được trang bị pháo chính nòng ngắn 7.5cm KwK-37 L/24, hai súng phụ có tầm ngắm gần phòng vệ trước bộ binh. tăng sức công phá, Panzer III Ausf. N sử dụng loại đạn có sức xuyên từ 70–100 mm giáp trước và sườn.

Phát xít Nhật có đặt mua hai chiếc Panzer III từ Đức Quốc xã với mục đích sử dụng nghiên cứu và thử nghiệm, tuy nhiên do quân nhật kht không chú v trọng vit , hàng không mẫu hạm cũng như tàu ngầm nên mặc dù mua từ c Quốc xã nhưng số tăng này nhanh chóng bị di chuyển vào các kho hàng. En 1943, phát xít Đức dừng việc chuyển xe tăng Panzer III cho lục quân Nhật.

Lớp giáp bọc Sửa đổi

Phiên bản Panzer III Ausf. A n phiên bản Ausf. C đều có lớp giáp trên nóc xe bằng thép jour 10 mm, phần sau jour 5 mm. Tuy nhiên do lớp giáp bọc này quá mỏng khiến cho việc bảo vệ kíp chiến đấu cũng như xe tăng rất yếu, dẫn n việc bọc giáp lại phần n n trước, rê. Tất cả các phiên bản Ausf. D. E. F và G đều được thu hồi và bọc giáp lại. Panzer III Ausf. H là phiên bản duy nhất có phần giáp bọc bằng thép tôi lại dày hơn 30 mm mặt trước và sau. Ausf. J có lớp giáp bằng kim loại dày 50 mm mặt trước, sườn và sau. Các phiên bản về sau này như Ausf. J (1). L và M có lớp giáp dày 20 mm trên đỉnh và phần giữa khung, dày 70 mm ở mặt trước xe.

Sau khi dự án cải thiện phần giáp c hoàn thành, Panzer III đã có lớp giáp bọc khá dày, khiến cho nó trở nên khó bị xuyên thủng bởi cáng loại n. Tuy nhiên, giáp trước xe vẫn dễ bị chọc thủng nếu bị trúng n pháo chống tăng cỡ nòng từ 75mm trở lên, giáp hông thì vẫn có thể bị xuyngởng phmmáng bị l chêng thmmáng

Vũ khí Sửa đổi

Panzer III được trang bị pháo chính 50 mm, 37 mm PaK 36. Vì pháo 50 mm yêu cầu tăng phải có diện tích trống rộng hơn nên phần đai trục nòng tâng được thiết kến c thiết kến

Từ phiên bản Ausf-A n Ausf-F đều được trang bị pháo chính 3,7 cm KwK-36 L/46.5, tuy nhiên loại pháo này có sức xuyên giáp và công phá, dt képh cm KwK-38 L/42 cho các phiên bản Ausf-F và J. Phiên bản Ausf-J(1) và M được lắp pháo 5 cm KwK-39 L/60 dài và mạnh hơn. Phiên bản Ausf J(1) có sức công phá khá mạnh, điều này đã được thể hiện tại chiến trường Bắc Phi. Khi đối u với xe tăng Anh, Ausf. J(1) đã dễ dàng bắn hạ các loại xe tăng của Anh ở cự ly chiến u thông thường.

Vào năm 1942, khi Panzer IV và Panther trở thành hai loại tăng chủ lực của Đức Quốc xã trên chiến trường thì Panzer III lại trở thành xe tăng hỗ trợ bộ binh. Nó được trang bị pháo nòng ngắn 7,5 cm KwK-37 L/24, trước đó vốn được dùng trong các phiên bản Panzer IV Ausf. Un hoặc F.

Các phiên bản i u đều có trang bị hai súng mai phụ 7,92 mm MG-34 nối bằng trục gần hai pháo chính. Nhưng từ phiên bản Ausf. G trở đi thì số súng phụ giảm xuống chỉ còn một khẩu MG-34 và một thanh đồng trục nối vào thân.

Linh động Sửa đổi

Panzer III Ausf. A-C đều được trang bị động cơ Maybach HL 108 TR(12 xi lanh250 mã lực) có thể đạt vận tốc tối đa vào khoảng 35 km/h và hot động trong tầm 150 km. Các phiên bản đời sau c trang bị lại động cơ Maybach HL 120 TRM(12 xi lanh300 mã lực) đều có vận tốc tối đa vào khoảng 40 km/h(còn tuỳ thuộc vào n cũng như trọng lượng), và tầm hoạt động tăng thêm 5 km nữa lên 155 km.

Chi phi Sửa đổi

Một vài nguồn của Đồng Minh tính rằng Panzer III Ausf. N có giá thành là 96.163 RM, khá rẻ so với các loại xe tăng hạng trung và hạng nặng khác của c: 82.500 RM của StuG-III, 103.462 RM của Panzer IV Ausf. G, 117.100 RM của xe tăng Panther, và 250.800 RM của Tiger I. Các số liệu chi phí trên không kể giá thành vũ khí, kính ngắm và bộ điện đàm [2] [3] [4]

Nếu tính cả chi phí cho vũ khí, kính ngắm và bộ điện đàm thì mỗi chiếc Panzer III Ausf. M có giá thành là 103.163 RM [5]

Panzer III tham gia tất cả các chiến dịch từ châu Âu n Bắc Phi. Một bộ phận các sư đoàn tinh nhuệ Panzer III có tham gia trận Normandie vào năm 1944.

Trong chiến dịch Ba Lan và Pháp, chỉ có vài trăm chiếc Panzer III được huy ng tham gia chiến đấu. Các phiên bản Ausf. AF với lớp giáp gần 50 mm và được trang bị pháo chính 37 mm cũng đủ để để ánh bại các loại xe tăng hạng trung của Anh, Ba Lan và Pháp như polonais 7TP, français R-35 và cácháchá ngộ ngộ trong các trận u trực diện. Panzer III c đánh giá là loại tăng hạng trung tốt nhất thời by giờ.

Trong cuộc hành quân Barbarossa, Panzer III là loại tăng hạng trung chính với số lượng được huy động với hàng ngàn chiếc. Cũng trong thời điểm này, các phiên bản mới như Ausf. E-F-G và H (được trang bị pháo chính 50 mm KwK L/42) đều được xuất xưởng và a thẳng ra chiến trường. Tuy nhiên, số Panzer III đã vấp phải khó khăn khi đối u với các loại xe mới của Liên Xô là T-34 và KV-1, ngay lập tức các mẫu Panzer IV nâng cêp n peut bằng lại dois trn. Nhưng số lượng T-34 và KVs khi đó chưa nhiều, chiếm đa số lực lượng xe tăng Liên Xô khi đó là xe tăng hạng nhẹ như T-26 và BT, chúng k và hỏ va lựnc. Số Panzer III với kíp lái c rèn luyện kĩ, vũ khí và lớp giáp bọc tốt đã đánh bại và tiêu diệt các xe tăng hạng nhẹ Liên Xô một cáng :1 dễ dàngĐứ.

Cuối chiến dịch Barbarossa, hai dòng tăng T-34 và KV được Liên Xô nhân rộng sản xuất. Ngay lập tức, Panzer III được cải tiến lại với pháo chính 50 mm L/42. Nhưng phiên bản cải tiến này vẫn không thể bắn xuyên giáp trước của T-34 và KV. Vào mùa xuân 1942, dự án thay thế pháo chính hiện tại bằng pháo 50 mm KwK-39 L/60 lắp trên Panzer III Ausf. J(1) c hoàn thành. Điều bất ngờ đã xảy ra khi phiên bản J(1) có thể xuyên được giáp trước của T-34 từ khoảng cách 500 m và tốn nhiều lần bắn để có thể xnguyên thủa

Vào năm 1943, phiên bản Ausf. L được lắp thêm phần giáp váy (schürzen) để chống lại lựu n và các loại pháo tự hành chống tăng. Trong trận vòng cung Kursk, Panzer III có nhiệm vụ chính là hỗ trợ bộ binh, nhường lại vai trò đấu tăng cho Panzer IV và Panther (xe tăng con báo).

Panzer III được thiết kế để trở thành tăng có kíp lái ba người (pháo thủ, người thay n và chỉ huy). Vì thế chỉ huy tăng có thể tập trung vào việc điều khiển và quan sát bên ngoài lẫn bên trong. Đa số các loại tăng vào năm 1930 đều có cách thiết kế này. KIEU KIP lái này có UU điểm LA: KIP lái Co The linh động theo tình Hương, chi huy có le robinet trung vào việc quan SAT, NHUNG có nhược điểm LA: không có người điều Khiển điện Đàm giúp cho việc chuyen TAI thông étain không được thông suốt, số pháo thủ quá ít khiến cho việc thay đạn và khai hoả chậm gây nguy hiểm cho xe tăng.


Contenu

Le 11 janvier 1934, suivant les spécifications établies par Heinz Guderian, le département des armes de l'armée a élaboré les plans d'un char moyen d'un poids maximum de 24 000 kg et d'une vitesse de pointe de 35 kilomètres à l'heure. Il était conçu comme le char principal des divisions Panzer allemandes, capable d'engager et de détruire les forces de chars adverses.

Daimler-Benz, Krupp, MAN et Rheinmetall ont tous produit des prototypes. Les tests des prototypes ont eu lieu en 1936 et 1937, ce qui a conduit au choix de la conception Daimler-Benz pour la production. Le premier modèle de Panzer III, l'Ausf. A, est sorti de la chaîne de montage en mai 1937, et un total de dix, dont deux non armés, ont été produits en 1937. Production en série de l'Ausf. La version F a commencé en 1939.

Entre 1937 et 1940, des tentatives ont été faites pour standardiser les pièces entre le Panzer IV de Krupp et le Panzer III de Daimler-Benz.

Une grande partie des premiers travaux de développement sur le Panzer III était une quête d'une suspension appropriée. Plusieurs variétés de suspensions à ressorts à lames ont été essayées sur Ausf. A à Ausf. D avant la suspension à barre de torsion de l'Ausf. E était standardisé. Le Panzer III, avec le char lourd soviétique KV, fut l'un des premiers chars à utiliser cette conception de suspension.

Une caractéristique distincte du Panzer III, influencé par les chars britanniques Vickers, était une tourelle à trois hommes. Cela signifiait que le commandant n'était pas distrait par les tâches du chargeur ou du tireur et pouvait se concentrer pleinement sur le maintien de la conscience de la situation. Les autres chars de l'époque n'avaient pas [ 1 ] cette capacité, offrant au Panzer III un avantage potentiel au combat. Par exemple, le Somua S-35 français n'avait qu'un seul équipage de tourelle et le T-34 soviétique (à l'origine) avait deux hommes. L'importance pratique de cette caractéristique est signifiée par le fait que non seulement toutes les autres conceptions de chars allemands en ont hérité, mais aussi plus tard dans la guerre, la plupart des conceptions des chars alliés sont rapidement passées à la tourelle à trois hommes ou ont été abandonnées. comme obsolète.

Le Panzer III, contrairement au Panzer IV, n'avait pas de panier de tourelle, mais simplement une plate-forme de repose-pieds pour le tireur. [ 2 ]

Le Panzer III était conçu comme le char de combat principal des forces allemandes. Cependant, lorsqu'il a rencontré pour la première fois les chars KV et T-34, il s'est avéré inférieur à la fois en termes de blindage et de puissance de canon. Pour répondre au besoin croissant de contrer ces chars, le Panzer III a été équipé d'un canon de 50 millimètres plus long et plus puissant et a reçu plus de blindage, bien que cela n'ait pas réussi à résoudre efficacement le problème causé par le char KV. dessins. En conséquence, la production de canons automoteurs, ainsi que le renforcement du Panzer IV ont été lancés.

En 1942, la version finale du Panzer III, l'Ausf. N, a été créé avec un canon KwK 37 L/24 de 75 millimètres (2,95 & 160 pouces), un canon à faible vitesse conçu pour les travaux de lutte contre l'infanterie et d'appui rapproché. À des fins défensives, l'Ausf. N était équipé de cartouches à charge creuse qui pouvaient pénétrer de 70 à 100 millimètres (2,76 à 3,94 pouces) de blindage selon la variante de la cartouche, mais celles-ci étaient strictement utilisées pour l'autodéfense.

Le gouvernement japonais aurait acheté deux Panzer III à ses alliés allemands pendant la guerre. Apparemment, c'était à des fins d'ingénierie inverse, car le Japon mettait davantage l'accent sur le développement de nouveaux avions militaires et de nouvelles technologies navales et relativement peu sur le développement de nouveaux chars. Les véhicules n'ont apparemment été livrés qu'en 1943, date à laquelle une grande partie de la technologie du Panzer III était sans doute déjà devenue obsolète. [ 3 ]

Armure

Le Panzer III Ausf. A à C avait 15 millimètres (0,59 & 160 pouces) de blindage en acier homogène sur tous les côtés avec 10 millimètres (0,39 & 160 pouces) sur le dessus et 5 millimètres (0,20 & 160 pouces) sur le bas. Cela a été rapidement jugé insuffisant et a été amélioré à 30 millimètres (1,18 & 160 pouces) à l'avant, sur les côtés et à l'arrière de l'Ausf. Modèles D, E, F et G, le modèle H ayant une deuxième couche d'acier trempé de 30 millimètres (1,18 & 160 pouces) appliquée sur les coques avant et arrière. L'Ausf. Le modèle J avait une plaque solide de 50 millimètres (1,97 & 160 pouces) à l'avant et à l'arrière, tandis que l'Ausf. Les modèles J¹, L et M avaient une couche supplémentaire de 20 millimètres de blindage sur la coque avant et la tourelle. Ce blindage frontal supplémentaire offrait au Panzer III une protection frontale contre la plupart des canons antichars britanniques et soviétiques, sauf à courte portée. Les côtés étaient encore vulnérables à de nombreuses armes ennemies, y compris des fusils antichars à courte portée.

Armement

Le Panzer III était destiné à combattre d'autres chars dans la phase de conception initiale, un canon de 50 millimètres (1,97 & 160 pouces) a été spécifié. Cependant, l'infanterie de l'époque était équipée du PaK 36 de 37 millimètres (1,46 pouces) et on pensait que dans l'intérêt de la standardisation, les chars devaient porter le même armement. En guise de compromis, l'anneau de la tourelle a été suffisamment grand pour accueillir un canon de 50 millimètres (1,97 & 160 pouces) si une future mise à niveau était nécessaire. Cette seule décision assurera plus tard au Panzer III une vie prolongée dans l'armée allemande.

L'Ausf. A au début d'Ausf. F étaient équipés d'un KwK 36 L/46.5 de 3,7 cm qui s'est avéré adéquat pendant les campagnes de 1939 et 1940 mais le dernier Ausf. F à Ausf. J ont été améliorés avec le 5 cm KwK 38 L/42 et l'Ausf. J¹ à M avec le canon plus long de 5 cm KwK 39 L/60 en réponse à des adversaires de mieux en mieux armés et blindés.

En 1942, le Panzer IV devenait le principal char moyen allemand en raison de son meilleur potentiel d'amélioration. Le Panzer III est resté en production en tant que véhicule de soutien rapproché. L'Ausf. Le modèle N montait un canon KwK 37 L/24 de 7,5 cm à faible vitesse - le même que celui utilisé par les premiers Panzer IV Ausf. A à Ausf. modèles F. Ces canons avaient été installés à l'origine sur des modèles plus anciens de Panzer IV Ausf A à F1 et avaient été stockés lorsque ces chars avaient également été équipés de versions plus longues du canon de 75 mm.

Tous les premiers modèles jusqu'à l'Ausf inclus. F avait deux 7,92 millimètres (0,31 & 160 pouces) Maschinengewehr 34 mitrailleuses montées coaxialement avec le canon principal, et une arme similaire dans un support de coque. Modèles de l'Ausf. G et plus tard avaient un seul MG34 coaxial et la coque MG34.

Mobilité

Le Panzer III Ausf. A à C étaient propulsés par un moteur Maybach HL 108 TR de 250 & 160 ch (184 & 160 kW), 12 cylindres, offrant une vitesse de pointe de 32 & 160 km/h (20 & 160 mph) et une autonomie de 150 & 160 km (93 & 160km). Tous les modèles ultérieurs étaient propulsés par le moteur Maybach HL 120 TRM de 300 & 160 ch (221 & 160 kW). La vitesse de pointe variait en fonction de la transmission et du poids, mais était d'environ 40 & 160 km/h (25 & 160 mph). L'autonomie était généralement d'environ 155 & 160 km (96 & 160 mi).


Ст

Хоча Німеччині, яка зазнала поразки у Першій світовій війні, за умовами Версальського мирного договору було заборонено мати бронетанкові війська, роботи зі створення бронетехніки велися в ній вже з 1925 року. Першим танком, запущеним у виробництво, став легкий танк PzKpfw I, у той час відомий під кодовим позначенням «малий трактор», (нім. Kleintraktor), розробка якого велася з 1930 року . Разом з тим, недоліки PzKpfw I, що мав екіпаж з двох осіб, кулеметне озброєння та протикульне бронювання, були очевидні ще на етапі його проектування, тому вже незабаром Управлінням озброєнь рейхсверу була сформульована необхідність розробки більш важких танків. Згідно з документами фірми «Крупп» за 1933 рік, Управління озброєнь планувало створення двох танків — трохи більшого, ніж PzKpfw I і озброєного 20-мм гарматою, майбутнього PzKpfw II, розробка якого була доручена фірмі «Даймлер-Бенц» та озброєного 37-мм гарматою танка із вагою близько 10 тонн, контракт на розробку якого планувала отримати «Крупп». Остаточне рішення про початок розробки цих двох машин було прийнято після наради керівництва Управління озброєнь з питань визначення пріоритетних програм в умовах нестачі фінансування, що відбулася 11 січня 1934. Формальний дозвіл на початок робіт по танку (нім. Gefechtskampfwagen) було видано Управлінню інспекцією бронетанкових військ 27 січня того ж року . У лютому 1934 року Управлінням озброєнь був організований конкурс на розробку нового танка, який отримав кодову назву «танк командира взводу» (нім. Zugführerwagen) або ZW. Після дослідження можливостей різних компаній, до участі в конкурсі були запрошені чотири фірми: «Даймлер-Бенц», «Крупп», MAN і «Рейнметалл». Технічні вимоги до танка включали в себе:

  • маса близько 10 тонн
  • озброєння з 37-мм гармати у обертаємій башті
  • максимальна швидкість не менше 40 км/год
  • використання двигуна HL 100 потужністю 300 к. с. виробництва фірми «Майбах», трансмісії SSG 75 фірм Zahnradfabrik Friedrichshafen, механізму повороту типу Wilson-Cletrac і гусениць Kgs.65/326/100.

Після вивчення попередніх проектів, представлених «Даймлер-Бенц», MAN і «Рейнметалл», Управлінням озброєнь влітку 1934 року були видані замовлення на виробництво прототипів :

  • «Даймлер-Бенц» — два прототипи шасі
  • M.A.N. — Один прототип шасі
  • «Крупп» — два прототипи башти
  • «Рейнметалл» — один прототип башти.

За результатами випробувань прототипів, було вибрано шасі «Даймлер-Бенц», перший примірник якого був зібраний в серпні 1935 року. На додаток до перших шасі, позначається як ZW1 і ZW2, «Даймлер-Бенц» отримала контракт на створення ще двох поліпшених прототипів — ZW3 і ZW4. Два прототипи башти «Крупп» було закінчено ще в серпні 1934 року, але остоточно вони були обрані тільки після порівняльних випробувань їх разом із баштами «Рейнметалл» на прототипах шасі Panzerkampfwagen III Ausf. A, B, C і D

Замовлення на виробництво «нульової серії» з 25 танків, призначеної для військових випробувань, було видане Управлінням озброєнь у грудні 1935 року, при цьому випуск перших танків був намічений на жовтень 1936 року із тим, щоб передати всі 25 машин у війська вже до 1 квітня 1937 року. На той час позначення танка кілька разів змінювалося, поки наказом від 3 квітня 1936 року не було встановлено в остоточному варіанті — Panzerkampfwagen III.

Контракт на виробництво першої досерійної партії (1.Serie/ZW) з 10 машин був виданий фірмі «Даймлер-Бенц», башти ж для танків повинна була поставити «Крупп». Крім них, у виробництві було задіяно ряд інших фірм, які виробляли окремі вузли та компоненти танка. Так, броньові корпуси та бронювання башт виготовлялися фірмою «Дойче Едельштальверке», ряд інших фірм поставляли оптичні прилади і компоненти силової установки та ходової частини . Десять машин цієї серії, які отримали пізніше позначення Ausführung A (Ausf. A — «модель А»), були розвитком конструкції прототипу ZW1. Характерною особливістю цієї модифікації була ходова частина, з п'ятьма опорними котками великого діаметру з індивідуальною підвіскою на вертикальних пружинах та двома підтримувальними котками з кожного борту. Маса Ausf. A становила 15 тонн, максимальна ж швидкість виявилася нижче вимог замовника і склала лише 35 км/год. «Даймлер-Бенц» планувала завершити збирання двох шасі ще до листопаду 1936 року, але реально початок виробництва Ausf.A затягнувся до 1937 року. Точні дати випуску машин цієї модифікації невідомі, проте відомий їх приблизний період — між 1 травня 1937 року, коли, згідно зі звітами, ще не було прийнято жодного танку і 1 жовтня того ж року, коли на озброєнні значилося вже 12 PzKpfw III.

Друге замовлення, видане «Даймлер-Бенц» і «Крупп», передбачало виробництво другої досерійної партії (2.Serie/ZW) з 15 машин, які представляли собою розвиток прототипу ZW3 та отримали позначення Ausf.B. Від Ausf.A їх відрізняла насамперед ходова частина, що мала з кожного борту по 8 опорних котків малого діаметру, зблокованих попарно у візки, підвішені на двох групах листових ресор та обладнаних гідравлічними амортизаторами. Крім цього, в конструкцію танка був внесений ряд менш значних змін [1. П'ять шасі Ausf.B були перенаправлені для виробництва нульової серії САУ Sturmgeschütz III отже, згідно з німецькою документацією лише 10 з них були завершені як танки, хоча багато джерел кажуть про 15 випущених танків цієї модифікації. Виробництво танків цієї модифікації почалося після завершення робіт над машинами з партії Ausf.A, а останні танки Ausf.B були доставлені у війська до кінця листопада — початку грудня 1937 року.

Замовлення на третю досерійну партію PzKpfw III (3.Serie/ZW) з 40 танків також надійшло «Даймлер-Бенц» і «Крупп», також до випуску було залучено низку як колишніх, так і нових субпідрядників для окремих вузлів та компонентів танку. 3.Serie/Z.W. містила в собі дві партії — 3a.Serie/ZW з 15 машин і 3b.Serie/Z.W. з 25 машин, які отримали позначення, відповідно, Ausf.C і Ausf.D. Конструктивно Ausf.C відрізнялися від танків Ausf.B насамперед зміненою підвіскою, 8 котків якої з кожного борту тепер були скомпоновані у три візки — крайні по два котки та середній з чотирьох котків, як і раніше підвішених на листових ресорах, а крайні візки також і на амортизаторах. Крім цього, були вдосконалені агрегати силової установки, передусім механізм повороту та бортові передачі . Виробництво Ausf.C велося з середини 1937 по січня 1938 року.

Останньою досерійної модифікацією PzKpfw III стала Ausf.D. Танки цієї модифікації відрізнялися доопрацьованою кормовою частиною корпусу та командирською башточкою нової конструкції, а також змінами в силовій установці та елементах підвіски. Багато особливостей Ausf.D, наприклад, конструкція кормової частини, перейшли згодом на серійні машини. З приводу бронювання танків цієї модифікації, думки істориків розходяться. Традиційною є версія про 30-мм вертикальне бронюванні Ausf.D, як і на танках перших серійних модифікацій, за різними даними, таке бронювання мали всі, або ж всі за винятком перших 5 машин, танки Ausf.D. Однак ця версія оскаржується істориком Т. Йенцем, який вказує на те, що ці дані, як і багато інших, походять зі звітів британської розвідки, написаних під час Другої світової війни та незабаром після неї, та є лише помилковими припущеннями. Сам Йенц, ґрунтуючись на німецьких документах того періоду, стверджує, що бронювання всіх танків Ausf.D залишалося незмінним у порівнянні із попередніми модифікаціями, а 30-мм броню мала лише нова командирська башточка. Виробництво Ausf.D почалося в січні 1938 року, одразу після завершення випуску Ausf.C. За німецькими документами, у звіті за 1 липня 1938 значилися на озброєнні 56 танків Ausf. A — Ausf.D, але, за версіями істориків, останні Ausf.D були випущені ще в червні або липні 1938 року. Початкове замовлення Ausf.D склало 25 машин. Проте у зв'язку із тим, що 5 шасі Ausf.B були виділені раніше на будівництво САУ- вже виготовлені для них верхні частини корпусу та башти залишилися невикористаними тож Управління озброєнь замовило «Даймлер-Бенц» виготовлення 5 додаткових шасі в 3b.Serie/ZW. Проте виробництво наступних серій PzKpfw III вже стало на той час пріоритетнішим завданням тому закінчення цих п'яти машин затягнулося до жовтня 1940 року (у деяких документах вони позначаються як 3c.Serie/ZW). Усього, таким чином, було виготовлено 30 танків модифікації Ausf.D хоча деякі джерела називають цифри в 29 або навіть 50 машин.

Виробництво різних модифікацій PzKpfw III в період 1937–1943
модифікація період Кількість
PzKpfw III Ausf. UNE 1937 15
PzKpfw III Ausf. B 1937 15
PzKpfw III Ausf. C 1937–1938 15
PzKpfw III Ausf. ré 1938 30
PzKpfw III Ausf. E 1938–1939 96
PzKpfw III Ausf. F 1939–1940 435
PzKpfw III Ausf. g 1940–1941 600
PzKpfw III Ausf. H 1940–1941 308
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1549
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1067
PzKpfw III Ausf. L 1942 653
PzKpfw III Ausf. M 1942–1943 250
PzKpfw III Ausf. N 1942–1943 700

априкінці та 1940 року 168 танків Panzerkampfwagen III версій F, G Н и переобладнані руху під одою і повинні були исенані руху під одою і повинні були исерист ибина занурення становила 15 м свіже овітря подавався шлангом довжиною 18 діаметром 20 см. Навесні 1941 року досліди були родовжені е з 3,5-м трубою — «шнорхель». скільки висадка в Англію не відбулася, деяка кількість таких танків зі складу 18-ї танкової дивізії 22 червня 1941 подолала по ну ивізії

ранніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.A Pz.Kpfw.III Ausf.B Pz.Kpfw.III Ausf.C Pz.Kpfw.III Ausf.D Pz.Kpfw.III Ausf.E Pz.Kpfw.III Ausf.F Pz.Kpfw.III Ausf.G
розміри
ойова масса, т 15,4 15,9 16,0 16,0 19,5 19,8 20,3
овжина, м 5,69 5,67 5,85 5,92 5,38 5,38 5,41
ирина, м 2,81 2,81 2,82 2,82 2,91 2,91 2,95
исота, 2,34 2,39 2,42 2,42 2,44 2,44 2,44
роня, мм
об корпуса 15 15 15 15 30 30 30
орти і корма корпуса 15 15 15 15 21—30 21—30 30
об ашти 15 15 15 15 30 30 30—37
орти і орма башти 15 15 15 15 30 30 30
ах 10 10 10 10 12—17 12—17 12—17
нище 5 5 5 5 16 16 16
озброєння
армата 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 1 × 37-мм KwK 36 à 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 38
емети 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
оекомплект, снарядів/патронів 150/4500 121/4500 121/4500 121/4500 131/4500 131/4500 99/2700
рухливість
игун Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 120TR 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с.
питома потужність, . с./т 16,2 15,7 15,6 15,6 15,4 15,2 14,8
аксимальна швидкість о шосе км/год 35 40 40 40 40 40 68
идкість о перетятій сцевості, /год 18 18 18 18 18 18 18
апас ходу по шосе, 165 165 165 165 165 165 165
апас ходу по перетятій місцевості, 95 95 95 95 95 95 95
итомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,63 н/д н/д н/д 0,95 0,95 0,95
одоланний рів, м 2,7 2,3 2,3 2,3 2,0 2,0 2,0
одоланна стінка, 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
одоланний рід, м 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8
пізніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.H Pz.Kpfw.III Ausf.J Pz.Kpfw.III Ausf.J1 Pz.Kpfw.III Ausf.L Pz.Kpfw.III Ausf.M Pz.Kpfw.III Ausf.N
розміри
ойова масса, т 21,8 21,5 21,5 22,7 22,7 23,0
овжина, 5,41 5,52 5,52/6,28 5,52/6,28 5,52/6,41 5,52
ирина, м 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95
исота, 2,44 2,50 2,50 2,50 2,50 2,50
роня, мм
об орпуса 30+30 50 50 50—50+20 50—50+20 50—50+20
орти і корма корпуса 30—30+30 30—50 30—50 30—50 30—50 30—50
об ашти 30—37 30—50 30—50 57—50+20 57—50+20 57—50+20
орти і корма башти 30 30 30 30 30 30
ах 10—17 10—17 10—17 10—18 10—18 10—18
нище 16 16 16 16 16 16
озброєння
армата 1 × 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 38 1 × 50-мм KwK 39 1 × 50-мм KwK 39 1 × 50-мм KwK 39 1 × 75-мм KwK 37
емети 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
оекомплект, снарядів/патронів 99/2700 99/2700 84/2700 92/4950 92/3750 56/3450
рухливість
игун Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с.
питома потужність, . с./т 13,8 14,0 14,0 13,2 13,2 13,0
аксимальна швидкість о шосе км/год 64 40 40 40 40 40
ередня швидкість о ґрунту, /год 18 18 18 18 18 18
апас ходу по шосе, 165 155 155 155 155 155
апас ходу по перетятій місцевості, 95 85 85 85 85 85
итомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94
одоланний рів, м 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0
одоланна стінка, 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
одоланний рід, м 0,8 0,8 0,8 1,3 1,3

PzKpfw III мав компонування із розташуванням моторного відділення в кормовій, трансмісійного відділення - у передній, а відділення управління та бойового відділення - у середній частині танка. Екіпаж PzKpfw III складався з п'яти осіб: механіка-водія та стрільця-радиста, які перебували у відділенні управління і командира, навідника та заряджаючого, які розміщувалися в тримісній вежі.

сновне озброєння танків модифікацій А-G — армата 3,7 cm KwK L/45 алібру 37 мм фірми «Рейнметалл-Борзіг». овжина ствола гармати — 45 алібрів (1717 мм). аса гармати — 195 . ертикальне наведення — ежах −10 ° о 20 °. атвір — иновий, вертикальний, напівавтоматичний. ск — електричний. идкострільність — 15-18 остр/хв. У боєкомплект гармати входили постріли з бронебійними (PzGr, маса 0685 кг, початкова швидкість 745 м / с), підкаліберним (PzGr 40, маса 0368 кг, 1020 м / с) і осколково-фугасними (SprGr 18, 0615 кг, 725 м / с) снарядами. Боєкомплект складався 150 (Ausf А), 121 (В-D) або 131 пострілу (Е-G).

анки модифікацій G-J озброювалися арматою 5 cm KwK 38 L/42 алібру 50 мм, також розробленою конструкторами фірмеи «а». овжина стовбуру гармати — 42 алібри (2100 мм). Маса гармати — изько 400 кг. ти вертикального наведення — -10 ° о 20°. Затвір — ертикально-клиновий напівавтоматикою копірного типу. сковий механізм гармати — електричний, розташований на рукоятці маховика поворотного механізму.

идкострільність — 15 остр/хв. Противідкатні пристрої складалися з гідравлічного гальма відкату й гідропневматичного накатнику та розташовувалися з боків ствола: з правого боку - гальмо відкату, з лівого - накатник.

Для стрільби з гармати KwK 38 використовувалися унітарні постріли з бронебійними снарядами PzGr і PzGr 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 685 м / с), підкаліберним PzGr 40 (0925 кг, 1050 м / с) і осколково-фугасними SprGr 38 ( 1 823 , 450 м/с). оєкомплект танків цих модифікацій складався з 97 — 99 острілів.

ойові ашини аріантів J-М озброювалися арматою 5 cm KwK 39 L/60 алібру 50 мм. овжина ствола — 60 калібрів (3000 мм). аса армати 435 кг. Тип затвору, принцип дії напівавтоматики, противідкатні пристрої, спусковий механізм та багато інших вузлів були ідентичні гарматі KwK 38. Основна відмінність полягала у більшій довжині зарядної камори, пов'язаній із збільшенням з 288 до 420 мм довжини гільзи.

Для стрільби використовувалися постріли з бронебійними снарядами PzGr KwK 39 і PzGr 39 KwK 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 835 м / с), підкалиберними PzGr 40 KwK 39 (0925 кг, 1190 м / с) і PzGr 40/1 KwK 39 (1,07 кг, 1130 м/с) осколково-фугасними SprGr 38 KwK 39 (1,82 кг, 550 м/с). Число пострілів в боєкомплекті коливалося від 84 (Ausf J) до 92 (Ausf L і М).

Танки PzKpfw III Ausf N озброювалися арматою 7,5 cm KwK 37 калібру 75 мм. овжина ствола гармати — 24 алібри (1765,3 мм). аса гармати — 490 . ертикальна наводка — ежах 10 ° о 20 °. армата мала вертикальний иновий затвір та електроспуск. оєкомплект одили постріли ронебійними снарядами KgrRotPz (маса 6,8 , очаткова идкість 385 / 381/В), аса 6,8 , очаткова идкість 385 / 381/В, , Gr 381/В, аса 6,8 , очаткова идкість 385 / 381/В, … 485 /с), димовими NbGr (6,21 кг, 455 /с) і осколково-фугасними (5,73 кг, 450 м/с). оєкомплект гармати складався 56 острілів танків, ереобладнаних Ausf L та 62 пострілів в танків, переобланани Ausf L та 62 пострілів в танків, переобладнани

модифікацій А-G з 37-мм арматою и спарені два емети MG-34 рми «Рейнметалл-Борзіг» алібру 7,92 мм. ретій емет MG-34 становлювався лобовому исті корпусу. оєкомплект еметів складався 4425 патронів.

танків варіантів G-М із 50-мм арматою спарений тільки один емет MG-34. ругий розміщувався в лобовому ронелисті корпусу овій установці Kugelblende 30 (Ausf Е-Н) або Kugelblende 50 (Ausf J-N). а командирських ашточках танків варіантів L-N на спеціальному пристрої Fliegerbeschutzgerat 41 або 42 можна було встанезит. оєкомплект еметів на машинах 50-мм арматами коливався 2700 о 4950 атронів.

анки з 37-мм арматами оснащувались онокулярними телескопічними рицілами TZF 5а, з 50-мм KwK 38 — TZF 5d, з 50-мм KwK 39 — танках Ausf N становлювалися риціли TZF 5b. сі ці риціли али 2,4-кратне збільшення. рсовий емет MG-34 оснащувався 1,8-кратним телескопічним рицілом KZF 2.

а танках становлювалися игуни «Майбах» HL 108TR, HL 120TR HL 120TRM, 12-циліндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °), арндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °), арндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °), арндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °). (HL 108) 300 .с. (HL 120) ри 3000 об/хв. аметри циліндрів — 100 та 165 . оршня — 115 . тупінь стиснення — 6.5. Робочий об'єм — 10 838 см і 11 867 см ³. сі двигуни мали однакову конструкцію.

аливо — етилований ензин октановим числом не нижче 74. У паливну систему танків Ausf А-D входилнс два а а ашини варіантів Е-N ​​мали один ензобак об'ємом 320 л, о розташовувався кормовій частині танка проташовувався кормовій частині танка правоо. итрата палива на 100 ри русі по шосе — 287 л. одача палива примусова, а опомогою двох (у модифікацій G-N — трьох) паливних насосів діафрагмового типу Solex арбюраторів — а, марки Solex 40 JFF II. истема охолодження — рідинна, з двома радіаторами та двома вентиляторами. 'єм системи охолодження — 70 . рансмісія складалася з карданної передачі, головного фрикціону, коробки передач, механізмів повороту та бередач, еханізмів повороту та бередач, еханізмів повороту та бередач,

а танках модифікацій А-С становлювалися багатодисковий головний рикціон та п'ятишвидкісна коробка передач. Машини Ausf D оснащувались естишвидкісною коробкою передач. а машинах інших одифікацій икористовувались трансмісії трьох типів:

— З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного управлінння та еханкнічн

— З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного управління та равлічним

- З десятишвидкісною безвальною механічною коробкою передач та працюючим в маслі багатодисковим головним фрикціоном з преселекторним пневмогідравлічним управлінням та гідравлічним приводом гальм.

ибір передачі проводився важелем селектора, розташованим праворуч від механіка-водія на коробці передач. При зміні положення важеля нова передача не вмикалась, відкривалися лише ті чи інші клапани пневматичної системи - таким чином підготовлювали вмикання обраної передачі. потрібний момент механік-водій вмикав передачу, натискаючи на педаль. рім десяти передач вперед, коробка з пневмогідравлічним преселекторним управлінням мала чотири передачі назад. еремикання з переднього ходу на задній та вмикання нейтрального положення виконувалось зареомогення иконувалось завреомогення вирівнювання кутових швидкостей естерень коробці було два центральних синхронізатори.

При механічному управлінні головний фрикціон вмикався звичайним способом - педаллю, з'єднаною із вижимною муфтою за допомогою тяги, а передачі - за допомогою куліси при вимкненому головному фрикціоні.

Передача моменту обертання з коробки передач до бортових передач проводилася правим та лівим одноступінчастими планетарними механізмами, змонтованими в один агрегат.

Ходова частина танків модифікації А складалась, щодо одного борту, з п'яти здвоєних обгумованих опорних котків великого діаметра, двох обгумованих підтримуючих котків, провідного колеса переднього розташування та напрямного колеса. ска — індивідуальна, пружинна.

В de Ausf В-D у ходову частину входило вісім здвоєних обгумованих опорних котків малого діаметра на борт, зблокованих попарно у чотири візки, підвішених на чверть-або напівеліптичних листових ресорах. ниця між підвісками цих танків головним чином у кількості та розташуванні ресор і амортизаторів. исло підтримуючих отків илась до трьох. сениця ала ирину 360 мм.

очинаючи з модифікації Е, ходова частина складалась шести здвоєних обгумованих опорни отків діаметором 520 р

Підвіска — індивідуальна, торсіонна. Особливостями підвіски були: кріплення нерухомого кінця торсіону спеціальним пальцем, що вставляється в кронштейн наявність напрямного пристрою, призначеного для розвантаження деталей підвіски від бічних зусиль наявність гідравлічних телескопічних амортизаторів на 1-м і 6-м опорних котках. едучі колеса переднього розташування мали два знімних зубчастих вінця по 21 кожен. ачеплення цівочне.

сениці сталеві, з 93-94 одногребневих траків кожна. ирина сениці коливалася 360 ашин модифікацій -G о 400 ніших версій. У осінньо-зимовий період могла використовуватися так звана «східна гусениця» Ostkette шириною 550 мм.

ектроустаткування о виконано по однодротовій схемі. апруга 12 heures. ерела: енератори «Bosch» GQL 300/12-900RS36 отужністю 300 Вт (Ausf А-D і Ausf G), або «ош» GTLN 700/12-1500 отужністю 700 т (Ausf) 600/12-1500 потужністю 600 Вт (Ausf Н-N і Flammpanzer III два акумулятори «ош» ємністю 105 а/ч.

Споживачі: електростартер (для ручного запуску двигуна використовувався механічний стартер інерційного типу), система запалювання, баштовий вентилятор (Ausf G-N), контрольні прилади, підсвічування прицілів, прилади звукової та світлової сигналізації, апаратура внутрішнього і зовнішнього освітлення, звуковий сигнал, спуск гармати. сі танки PzKpfw III оснащувалися радіостанцією FuG 5, розміщеної над коробкою передач, оруч від стрільця-радиста. альність — 6,4 телефоном та 9,4 телеграфом. нутрішній зв'язок між енами екіпажу здійснювалася а допомогою ТПУ [о е?] та світлосигнального приладу.

Pz III. ручності, створені роботи екіпажу, ожна було вважати взірцем наслідування. не мав жоден радянський, англійський чи американський танк того часу. Прекрасні прилади спостереження та прицілювання дозволяли PzKpfw III успішно боротися з потужнішими Т-34, КВ-1 та Mathilde в тих випадках, коли останні не встигали його виявити.

роєння танкових ивізій було різноманітним, тому що кожна дивізія комплектувалася по-різному. 1939—1942 роках вони мали у своєму складі легкі танки Pz.I, Pz.II, чеські Pz.35 (t), Pz.38 (t), середні Pz.III, Pz.IV н наи , бронетранспортери: легкі SdKfz 250 і середні SdKfz 251, бронеавтомобілі SdKfz 234/2 Schwerer Panzerspähwagen «Puma» та ін Командирські танки озброювалися тільки кулеметами, стволи гармат були бутафорськими. нця 1940 року при реорганізації танкових ивізій основною машиною легкої танкової роти став Pz-III (17 Pz-III та 5 Pz-ової танкової роти став Pz-III (17 Pz-III та 5 Pz-овт) собисте озброєння танкістів ермахту: пістолет-кулемет MP 40, столет Walther P38, або Parabellum P08, ранати (можливо).

Амуфляж едагувати

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. еоретична посилка про те, о техніка буде ховатися в тіні дерев і ель, на практиці зазнала краху. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Одпишитесь, тобы загрузить PzKpfw III Ausf J1

Le Panzerkampfwagen III, communément appelé Panzer III, était un char moyen développé dans les années 1930 par l'Allemagne et a été largement utilisé pendant la Seconde Guerre mondiale.
La désignation officielle de l'artillerie allemande était Sd.Kfz. 141. Il était destiné à combattre d'autres véhicules de combat blindés et à servir aux côtés et à soutenir le Panzer IV similaire qui était à l'origine conçu pour le soutien de l'infanterie. Cependant, alors que les Allemands faisaient face au redoutable T-34, des canons antichars plus puissants étaient nécessaires, et comme le Panzer IV avait plus de potentiel de développement avec un anneau de tourelle plus grand, il a été repensé pour monter le canon long de 7,5 cm KwK 40 .
Le Panzer III a effectivement échangé les rôles avec le Panzer IV, à partir de 1942 la dernière version du Panzer III a monté le 7,5 cm KwK 37 L/24 qui était mieux adapté pour le soutien de l'infanterie. Il a été utilisé dans les campagnes allemandes en Pologne, en France, en Union soviétique et en Afrique du Nord. Beaucoup étaient encore en service au combat contre les forces alliées occidentales en 1944-1945 : à Anzio en Italie, en Normandie et dans l'opération Market Garden aux Pays-Bas. Un nombre important de Panzer III sont également restés en tant que réserves blindées dans la Norvège occupée par les Allemands et certains ont combattu, aux côtés de Panzer IV, dans la guerre de Laponie contre la Finlande à l'automne 1944.

Dans les campagnes polonaises et françaises, le Panzer III formait une petite partie des forces blindées allemandes. Seulement quelques centaines de Panzer III Ausf. Quant aux F, ils étaient disponibles dans ces deux campagnes, la plupart étant armés du canon principal de 37 millimètres (1,46 in). C'était le meilleur char moyen disponible pour l'armée allemande à l'époque.

La production du Panzer III a cessé en 1943. Néanmoins, le châssis performant du Panzer III a fourni des coques pour le canon d'assaut Sturmgeschutz III jusqu'à la fin de la guerre.

Panzer III Ausf. J est la variante la plus courante du Panzer III, qui a servi en Afrique du Nord et sur le front de l'Est. Le blindage avant de la coque et de la tourelle est passé à une plaque solide de 50 mm. Certains ont été produits avec un canon de 5 cm KwK 39 L/60 (J1) et plus tard rebaptisés Ausf. L


Камуфляж, тактичні та розпізнавальні знаки [ ред. | ред. од ]

Амуфляж [ ред. | ред. од ]

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. еоретична посилка про те, о техніка буде ховатися в тіні дерев і ель, на практиці зазнала краху. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Voir la vidéo: Inside the Chieftains Hatch: ISU-152, Episode 1